Згадайте нас – бо ми ж колись жили. 

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка! 

 Ми в цій землі житами проросли,  

Щоб голоду не знали люди вічно. 

Н. Виноградська

          Голодомор 1932-1933 років – одна з найжахливіших гуманітарних катастроф в історії людства. Історична правда про заподіяний сталінським тоталітарним режимом злочин поступово повертається із забуття, сприяючи тим самим відродженню пам'яті  української нації .

       Голодомор – не просто біль і рана. Це – чорна діра нашої історії, яка могла безповоротно поглинути не тільки Україну, але й будь-яку надію на життя. Тому обов’язок кожного свідомого українця – завжди нести в серцях пам’ять про ті страшні події і зробити все для того, щоб не допустити подібної трагедії у майбутньому.

       Працівниками Олицької бібліотеки для дорослих, вшановуючи пам'ять жертв голодомору, було проведено годину історичної пам’яті «Голод 33-го: біль душі і пам’ять серця». Бібліотекарі ознайомили присутніх із трагічними сторінками тих страшних подій  української історії.
   

   Також було оформлено озвучену книжкову виставку "Розгойдані дзвони пам'яті", де бібліотекар Мирослава Булакевич ознайомила учнів з книгами, в яких міститься інформація про страшні роки  роки голодомору на Україні.

        Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна із найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни.

«…Можна вбити  людину.
Можна вбити мільйони людей.
Та не можна вбити пам’ять людську:
Пам’ять народу – не убієнна»