"Я маю в серці те, що не вмирає..."

Хіба жила на світі ще така жінка,

в серці якої поєдналися б така мужність,

така геніальність, такий вогонь і розум,

така пристрасна любов до Батьківщини!

Ні, другої такої на світі не було.

Л. Смілянський

  

Леся Українка… Життя її – це сонячний весняний промінь, що пробивається з темряви, і кличе, і вабить до світла. Іншої такої жінки-письменниці й борця немає у світі. Леся Українка належить до митців, що пережили свій час, її твори збагатили скарбницю духовної культури. Це була людина виняткової мужності, мистецького обдарування.

21лютого бібліотекарями Олицької бібліотеки для дорослих спільно із школою проведено озвучену книжкову виставку “Я маю в серці те, що не вмирає...”, присвячену 142-річниці від дня народження видатної української поетеси, письменниці і громадського діяча Лесі Українки.

Учні дізналися про творчий і життєвий шлях поетеси, про музей-садибу Лесі Українки в с. Колодяжне, про будиночки, де проживала родина Косачів, про улюблені місця, де бувала і згадувала поетеса у своїх численних творах та безліч інших цікавих фактів. А також, вона дає можливість осягнути велич творчості Лесі Українки, внесок письменниці та її родини у національну культуру, їх вплив на наступні покоління.

Чудовим доповненням заходу стала презентація

"Історія одного кохання"

    

Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім'я їй – Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже, мовби крізь серпанок легендарності, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.

Ти - вічний біль, Афганістан

Ти - вічний біль, Афганістан,

Ти - наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей -

Не всі вернулися сини із тих ночей...

   Цього року минає 24 роки з того часу, коли останній радянський солдат покинув багатостраждальну землю Афганістану, коли припинилась безглузда, жорстока війна за участі наших громадян і земляків. Це день пам’яті тих бійців,які, виконуючи свій інтернаціональний і військовий обов’язок, присягу, воювали, гинули на чужині, яких так і не дочекалися їх батьки, дружини, діти і кохані.

Нині в нашому селищі проживає 4 учасники бойових дій. Сьогодні вшановуємо тих, хто пройшов гирло Афганістану та повернувся додому з ізраненим тілом і душею, але живим.

В цих мертвих Афганських горах знайшов свою передчасну смерть і наш земляк Олег Денисюк.

"Відлуння афганських гір" під такою назвою була оформлена тематична поличка в Олицькій бібліотеці для дорослих

 Віддаючи шану світлій пам'яті загиблих воїнів ми повинні зробити все, щоб більше жоден військовослужбовець України не перебував зі зброєю в руках за межами нашої держави.

 Як довго ця війна тривала!

 Ні, не забути нам її.

 І постріл в спину з-за дувала,

 І в горах спекотних боїв.

 На сірому граніті дати,

 Над трунами слова промов...

 Ми довго будем пам'ятати

 І вам забути не дамо.
В.Слапчук

"Здоровий спосіб життя"

         Природа створила все, щоб людина була щасливою. Яскраве сонце, чисту воду, чарівні весняні квіти,хвилі достиглого жита, тьохкання соловейка у лузі....і нас людей - сильних, здорових, розумних.

       Такими словами в Олицькій бібліотеці для дорослих розпочалася бесіда " Здоровий спосіб життя", на яку були запрошені учні 8класів. Діти розповідали про наркоманію, алкоголь, паління та її страшні наслідки.
      Все це супроводжувалося відеороликами про життєві історії підлітків, які вживали наркотики. У цих коротких фільмах, діти побачили весь жах життя  людей  залежних від шкідливих звичок.

                   Була організована виставка літератури "Житття прекрасне не згуби його".

      Значним акцентом у проведенні став перегляд документального фільму «Правда про наркотики» . Ми закликаємо всіх об’єднатися навколо цього лиха та захистити наше національне багатство – молодь від впливу наркотиків!

Не сумуйте, дорогенькі не плачте,

За всім тим,що  пішло в  майбуття.

Сині весни пройшли,промайнули,

Наче коні промчали літа.

Не помітили їх,не збагнули,

як настала пора золота.

       1жовтня в усьому світі відзначається  Міжнародний день людей похилого віку.

В бібліотеці відбувся вечір-зустріч "Я вірю в силу доброти" з ветеранами праці.

Ветерани ділилися спогадами про  молоді роки, цікаві моменти свого життя.

У нашій державі люди похилого віку потребують і моральної, і матеріальної підтримки. Вони - наші батьки й матері, дідусі й бабусі - заслуговують на те, щоб про них дбали щодня, а не лише в День людей похилого віку.

     Бібліотекарі Ківерцівського району своє професійне свято  відзначили по-особливому - у сусідній Білорусії.
      Білорусія зустріла нас ранковими туманами,які  стелилися по землі пуховою периною.І тільки-тільки почало прокидатися сонечко,ніби готуючись до зустрічі гостей з Волині.

     Спочатку була екскурсія по історичних місцях  міста Брест, з якими нас ознайомила екскурсовод.

     Ми мали можливість насолодитися красою Національного парку  "Біловезької Пущі",відвідати Музей  природи.

          На деякий час повернулися в дитинство  і потрапили на територію Діда Мороза, де зустрілися з казковими героями.

    Брестська крепость зустріла нас  відгомоном минулого століття, яке лишило незгойну рану в наших душах.

      Залишали Білорусію пізно ввечері під мерехтливі вогники у будинках.Фізично втомлені,але емоційно збагачені від побаченого і почутого. І задоволені.!!!